ОБОЖНЮЮ ТВОЇ ОЧІ

Саме очі янтарно зелені
У обіймах безмежної ночі
Дві надії мої не здійсненні,
Ви як полум’я свічки у серці
Всю розсіяли темряву в мить
Серед темно-бузкової смерті
Оксамитовий погляд горить.
Я хотіла пролитись дощами,
Освітити зірками твій шлях
Але ж ти хіба ходиш степами,
Коли небудь блукаєш в лісах?
Обожнюю твої очі!
Твої вії-метеликів крила
Що тобі мої мрії дівочі?
А вони тебе може створили.
Ти за мною підеш не охоче,
Я тебе до зірок поведу.
Бачиш небо-то мої очі,
Бачиш сльози-то краплі дощу.
Обожнюю твої очі!
Лиш вони мені завжди вірні,
Сіро-чорною фарбою ночі
Розтікається пляма чорнильна,
А вони все одно мені світять-
Блиск янтарний у серці осів,
Я все пишу, і пишу, і пишу,
Хоч давно вже не має чорнил…
Сходить сонце, розсіялись мари,
Не згадаю вже що то було,
Щось солодке у серці зосталось
І відчинене навстіж вікно