Закрию очі я на мить, побачу знову я тебе
І сердце знову так тремтить, й відлітла моя душа
Твої уста і ніжний подих, усмішка наче сонця схід
І ті обійми і цілунки для мене це життя, а може й гріх?
Як тільки я росплющу очі все зникне десь у забуття
Тебе немає поруч ..лишень журба-журба-журба
Та знову ці безсоні ночі, думки про тебе і про нас
Навіщо все це? Де ті очі?
А може це і є межа?
І може я її пройду.
Без тебе доля вже не та…. больть моя душа.
Присвячую Попович Надії Іванівні
Город: Івано-франкіськ